Практичний психолог

   Харина Тетяна Анатоліївна

 Години індивідуального консультування батьків:

Понеділок – 8-00 – 9-00

Вівторок  – 15-00 – 16-00

Четвер      – 15-00 – 16-00

    Дошкільний вік – життєво важливий етап формування особистості, на якому маленька людина отримує перший досвід взаємодії з суспільством, намагається знайти своє місце у ньому, зберігаючи свою особистість. І в цьому помічник маленькій людині  – дитячий практичний психолог.
       У дитячому навчальному закладі практичний психолог проводить наступну роботу:

- діагностика рівня розвитку пізнавальних процесів (мислення, уваги, пам´яті, сприйняття, мовлення , емоційної сфери)

- групова та індивідуальна корекційно-розвивальна робота з дітьми різного віку;

- дорослим надаються групові та індивідуальні психологічні консультації.

Толерантність

Заняття з дітьми

Діти познайомилися з Іскорками суперсил. Чотири Іскорки — Бринь, Жуж, Пум і Міо — мають свої суперздібності, які через гру та цікаві вправи передають дітям.

https://www.facebook.com/100083552795252/videos/1025748488836603/ (Відео)

＃ДИСТАНЦІЙНИЙТИМБІЛДІНГ Малюки гр."Бджілки" ЗДО "Ведмежатко" м.Шостка у День доброти чудово прикрасили сердечка.

#ДИСТАНЦІЙНИЙТИМБІЛДІНГ Педагоги ЗДО "Ведмежатко" м.Шостка поділились любов'ю.

Проєкт «Завжди поруч»

Педагоги ЗДО №3 «Ведмежатко» залучені до реалізації проєкту «Завжди поруч», який дає їм можливість засвоїти способи, що сприяють відновленню емоційної стабільності в стресовій ситуації, формуванню у них практичних навичок щодо надання здобувачам освіти допомоги в умовах війни, усвідомленню власних ресурсів, збереженню психічного здоров'я дітей та дорослих. Під час щотижневих зустрічей з практичним психологом Тетяною Хариною педагоги закладу знайомляться з техніками, що допомагають швидко повернутися до дійсності у важких ситуаціях.

Заняття з психологом у групі "Барвінок"(відео)

Стійкість для стійких (відео)

Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту

Важливi навички у перiод стресу Частина 1

Важливi навички у перiод стресу Частина 2

Тривога - це нормально! Паніка - ні!

Як допомогти дитині, яка перебуває у стресі.pdf

Консультація "Як підготувати дитину до дитячого садка?"

Причин, через які малюк не хоче до дитячого садка, велика кількість, найсуттєвіша – це небажання відлучатися від домашнього середовища та звичного оточення. Малюк, не вміючи мислити у часовій перспективі, сприймає кожне розлучення з мамою та рідними, як незворотну втрату. Це буде тривати до тих пір, поки він не засвоїть новий для нього порядок зустрічей та розлучень, не звикне до дітей та вихователів. Дитина не завжди швидко та безболісно звикає до шуму, великої кількості людей, емоційної особливості життя в дитячому садку. Деякі малюки страждають від цього місяцями. А примушення ходити туди, де малюк почуває дискомфортно, підриває в його душі віру в батьківську любов.
Як полегшити процес адаптації та звикання до умов дитячого садка? Як зробити так, щоб малюк із задоволенням відвідував дитячий садок?
       Для того, щоб дитина швидше звикла до думки, що необхідно відвідувати дитячий садок і для скорішої адаптації до режиму ви, батьки, можете піти таким шляхом. Дитина повинна з першого дня знати, що вибору у неї немає – відвідування садка неминуче. Тоді всі свої зусилля малюк направлятиме на пошуки позитивних моментів того, що відбувається. Лібералізм лише ускладнить ситуацію. Якщо по годині сидіти в роздягальній кімнаті, слухаючи несамовиті крики свого чада, чи чергувати декілька днів перебування в садку з тижнем – дома, або скорочувати час перебування дитини в групі 1.5 – 2год на день, становище погіршиться ще більше для вас, малюка та персоналу дошкільного закладу. Дитина може відчути, що його батьки неготові до того, щоб залишити його в садку, що остаточне рішення ще не прийняте. Це буде створювати у малюка помилкові надії, які лише погіршуватимуть ситуацію.
       Якщо питання про необхідність віддати дитину до дитячого садка остаточно вирішено, не слід чекати моменту, коли малюк стане самостійним. Вчитися їсти, одягатися, заправляти ліжечко необов’язково вдома. Не витрачайте час на муштрування та настанови. Краще використайте час своєї додаткової відпустки по догляду за дитиною на більш корисні та актуальні речі.
       Якщо ви не будете боятися розлуки з дитиною, скоріш за все, і вона легше перенесе її. Тим більше, не слід боятися, що контакти з іншими дітьми знизять прихильність до вас. Скоріше навпаки, перебування в дитячому садку посилить любов дитини до домівки та батьків.
        Дуже важливо в процесі підготовки дитини до дитячого садка наблизити режим сну та відпочинку до встановленого у дошкільному закладі. Організм дитини достатньо пластичний. Перебудова ритмів сну та неспання відбувається за 2-3дні. Тому достатньо лише підняти малюка в необхідний час, і він поповнить дефіцит сну тривалішим денним сном. Все це відбудеться в результаті потреб організму без умовлянь та насилля. Для того, щоб дитині було легше прокинутись вранці, вмикайте веселу музику або будіть дитину разом з його улюбленою іграшкою.
      Проблему відмови дитини від їжі в дитячому садку також можливо вирішити хоча б частково. Не намагайтеся нагодувати малюка вдома. Немає нічого страшного в тому, щоб дитина почекала до сніданку в дитячому садку. Дорога до садка, ранкова гімнастика та ігри перед сніданком лише посилять апетит, а значить менше буде вередувань з приводу «несмачної» їжі.
         Обов’язково попередьте персонал закладу про смаки малюка, але робити це слід за його відсутності, оскільки подібні розмови немов програмують дитину на відповідні дії – вередування та відмову від їжі, пояснюючи це словами батьків.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: «Що?», «Коли?» і «Чому?» - кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу, або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте. Але не мене – лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонації, голосу, манер. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
10. Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.

П'ять шляхів до серця дитини

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

1. Перед вами — діти. 
2. Вони поводяться як діти. 
3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків. 
4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають. 
5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку. 

Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

• • дотик; 
• • слова заохочення; 
• • час; 
• • подарунки; 
• • допомогу. 

Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотяків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, шо кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»

Якшо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї. 

Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якшо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову»  (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

(З книжки Гері Чепмената Росе Кемпбел «П 'ять шляхів до серця дитини»)

Як відповідати на дитячі запитання - поради батькам

1. Ставтеся до запитань дитини з повагою, не відсторонюйтесь від них. Уважно слухайте дитяче запитання, намагайтеся зрозуміти, що зацікавило дитину в тому чи іншому випадку, предметі, явищі про яке вона запитує.
2. Давайте стислі, доступні для дитини-дошкільника відповіді, не вживайте складних для розуміння слів, мовленнєвих зворотів.
3. Відповідь повинна не лише збагатити дитину новим знанням, а сприяти подальшим роздумам, спостереженням.
4. Заохочуйте самостійну розумову діяльність дитини, відповідаючи на її запитання зустрічним: «А як ти вважаєш?»
5. Відповідаючи на запитання дитини, намагайтеся залучити її до спостереження за навколишньою дійсністю, читання, розгляду ілюстративного матеріалу.
6. Даючи відповідь на запитання дитини, впливайте на її почуття, виховуйте гуманізм, чутливість, тактовність до оточуючих.
7. Якщо відповідь на запитання дитини передбачає повідомлення знань, що недоступні для її розуміння, не бійтеся зауважити: «Дещо ти зараз не можеш осягнути, але коли підростеш, більше дізнаєшся і сам зможеш дати відповідь на це запитання».

Поради батькам – правила покарання

1. Покарання не має шкодити здоров'ю ані фізичному, ані психічному. Воно має бути «корисним».
2. Якщо є сумніви щодо покарання – краще не карати. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м'які, довірливі і нерішучі. Жодної «профілактики»! Жодного покарання «про всяк випадок»!
3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожен вчинок.
4. Краще не карати зовсім, ніж карати із запізненням.
5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі провини – ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.
6. Без приниження! Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, то покарання не подіє, а зашкодить.
7. Дитина не повинна боятися покарань, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

Як скласти терапевтичну казку?

«Казка чудово допомагає у вирішенні психосоматичних проблем, у тому числі і тих, які пов’язані з фізичними недугами» – вважає кандидат психологічних наук, казкотерапевт Разіда Ткач іпропонує алгоритм, за яким можна скласту будь-яку терапевтичну казку.Вдома мама чи тато можуть скласти терапевтичну казку самостійно. Візьмемо, наприклад,  ситуацію про нежить. Напишемо казку для дітей від 3-х до 9-ти років. Використовуємо найпростіший прийом – персоніфікації проблеми. Казка буде складатися з п’яти абзаців:

1. Жив-був хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж, відомий дитині… Опишіть цей персонаж в 5-6 реченнях.
2. І ось одного разу хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж зустрів Нежить …Опишіть Нежить, на кого він схожий, який він, яка поведінка, що хоче від головного персонажа.
3. Через це …Що сталося з головним персонажем після зустрічі з Нежиттю … придумайте, як змінилося життя, що в ньому стало не так, якась виникла проблема.
4. І тоді …Що робить головний персонаж, щоб позбутися Нежиті.
5. Розв’язка.Обов’язково щасливий кінець. Нежиті більше немає, головний персонаж здоровий. Нежить краще не вбивати, його можна розчинити, вигнати, поставити на службу і т.п.

Казанок гарного настрою

Цю вправу добре використовувати в такі моменти, коли у дитини безпосередньо трапилась якась неприємність, вона про щось сумує, переживає. Проговоріть з нею, що саме її турбує, і запропонуйте разом «поворожити». Придумайте, що б їй в цій ситуації допомогло, що для цього можна приготувати – і здійсніть задумане.

Крім того, вправа впливає нарозвиток уяви, підвищує впевненість в собі.

Вік: дошкільний; молодший шкільний

Матеріали: папір різного формату; кольоровий / білий картон; фарби; набір олівців / фломастерів / крейди; ножиці, клей, пластилін.

Інструкція. «Сьогодні ми з тобою побудемо справжніми чарівниками, і зваримо відмінний настрій! Так-так, саме його! А знаєш як? Для цього у нас з тобою є чарівний рецепт!

Покладемо трохи веселощів,

100 грам пустощів,

200 грам гарних жартів

І станемо все це варити 3 хвилини.

Потім ми додамо частинку синього неба

І сонячних зайчиків пару.

Покладемо ще свої кращі сни

І ласкавий голос мами.

Тепер ми це перемішаємо!

Заглянемо під кришку …

Там буде наш відмінний настрій! Ти готовий / а приступити до чарівництва? Так? Тоді починаємо! »

Виберіть разом з дитиною якусь гарну каструльку.

Далі треба вирішити, що з чарівних інгредієнтів ви намалюєте, зліпите з пластиліну, а що просто озвучите або зобразите іншим способом.

Припустимо, небо, посмішку, і ілюстрацію до кращому сну можна намалювати або зліпити з пластиліну. Сонячний зайчик і веселощі зобразити за допомогою пантоміми, а жарт просто розповісти.

Коли всі інгредієнти будуть продумані і готові – починайте чарівництво.

Взявши казанок, починайте разом з дитиною додавати відповідні компоненти. Те, що зроблено своїми руками – кладіть в казанок, те, що ви вирішили зобразити пантомімою – покажіть. А те, що захотіли сказати – скажіть, заглядаючи всередину казанка.

По завершенню вправи запитаєте дитину, що їй найбільше сподобалося? Хотіла би вона що-небудь змінити в рецепті, додати щось своє?