Музичний керівник
Косенко Світлана Іванівна
Музичний керівник
Якименко Інга Борисівна
Зі співу виростає музика
Спів – найдоступніший вид музично-виконавської діяльності, адже його інструментом є голос, дарований усім природою. При цьому варто враховувати, що у старшому дошкільному віці розвиток співочих умінь і навичок підпорядковується певним фізіологічним закономірностям. Голосові зв’язки дитини тонші та коротші, ніж дорослої людини, тому дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання. Вокальний м’яз ще не сформований, переважає фальцетний механізм звукоутворення, тому голоси дівчаток і хлопчиків майже не відрізняються. Більшість дошкільнят ще не вміють співвідносити власні м’язові відчуття зі слуховими уявленнями, а це негативно позначається на чистоті співочої інтонації. Тому педагогу слід знаходити такі формули-порівняння, які допоможуть дітям краще зрозуміти зв'язок між голосом і певною висотою звука (наприклад: «Наче метелик звук музичний летить, треба його голосочком зловить!», «З голосом, як з м’ячиком, пограємо: ним у ціль – у звуки пісеньки влучаємо!» тощо). Інтонаційні недоліки, спричинені невідповідністю пісні з діапазоном дитячого голосу, усуваються за допомогою транспортування або музичної інтерпретації.
Спів відіграє важливу роль не лише у музичному, а й у загальному розвитку дитини. Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову, зміцнює легені, активізує обмінні процеси. Тому вокалізовані вправи та ігри широко використовують у своїй роботі не лише музичні керівники, а й логопеди і терапевти.
Сучасні підходи до музично-виконавської діяльності
«Розкажи мені і я забуду;
покажи мені – і, можливо, я запам’ятаю;
зроби мене співучасником – і я зрозумію!»
(Давньокитайська мудрість)
У практиці музичного виховання дошкільників провідною є музично-виконавська діяльність. Саме вона допомагає дітям сприймати і розуміти музику, пізнавати гармонію звуків і рухів, мову музичних інструментів.
У сучасних дослідженнях з музичної психології значна увага приділяється єдності розуму і почуттів. Поряд з накопиченням знань особливого статусу набувають чуттєві форми осягнення дійсності, що яскраво виявляються у дошкільному віці. Чим менша дитина, тим важливішу роль у процесі пізнання відіграють емоції. Перші сильні порухи дитячої душі пов’язані з музикою, оскільки музичні образи спонукають до співчуття і співпереживання. Тому на шляху до розуміння музичного мистецтва діти стають активними співучасниками творчого процесу, внаслідок чого музика сприймається ними як здобуток власного досвіду. У зв’язку з цим безпосереднє виконання музики слід розглядати як невід’ємну частину усвідомленого сприйняття дошкільниками музичних образів.
Як зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти, здатність усвідомлювати виконавський характер твору і вміння співвідносити власне музичне виконавство з виконавством інших є одним із показників ступеня компетентності дошкільника в мистецькій діяльності. Та, на жаль, в науково-методичному аспекті ця вимога недостатньо забезпечена, оскільки термін «виконавство» тривалий час використовувався лише у вузьких музикознавчих колах. Якщо по суті виконавство передбачає виконання певних музичних творів, то, безперечно, цей термін можна використовувати і в контексті музичного виховання, адже в старшому дошкільному віці, коли вже є певний досвід музичних вражень, діти здатні до самостійного виконання нескладних музичних композицій.
Чим же відрізняється дитяче музичне виконавство від невимушеного наспівування або пританцьовування на радощах?
У пошуках відповіді на це запитання одразу пригадуються слова Дмитра Кабалевського: «Музика стає життєдайним мистецтвом лише тоді, коли вона не тільки написана і виконана, а ще й почута». І справді, для будь-якого музиканта-виконавця дуже важливо, щоб його почули. А дитяче виконання потребує ще більшої слухацької уваги, адже набагато цікавіше співати, грати і танцювати для мами й тата, для друзів, для улюблених іграшок… З’являється мотивація діяльності: робити не лише для себе, а й для інших. Відтак діти починають розуміти. Що їхні старання недаремні і можуть приносити комусь задоволення.
Отже, наявність слухача – необхідна передумова дитячого музичного виконавства. А забезпечується це залученням дошкільнят до публічних виступів на святах, концертах, конкурсах або театралізаціях, основою яких є різні види музично-виконавської діяльності: співи, інструментальне музикування і рухи під музику.
Особливості формування навичок гри на музичних інструментах у дошкільників
Доповідь до семінару Косенко С.І..pdf
Adobe Acrobat Document 82.5 KB
Комплексне традиційне заняття "Чарівний віночок" з досвіду роботи Косенко С.І.
Заняття художньо-естетичного спрямування для дітей шостого року життя.
Комплексне традиційне заняття.pdf
Adobe Acrobat Document 122.9 KB
Сценарій "Як дощик знайшов собі друзів" з досвіду роботи Косенко С.І.
Сценарій для дітей молодшого віку 4-го року життя
Сценарій для дітей молодшого віку Як дощ
Adobe Acrobat Document 107.7 KB
Сценарій "Ялинка-веселинка" з досвіду роботи Косенко С.І.
Сценарій Новорічного свята для дітей молодшої групи.
Сценарій Новорічного свята для дітей мол
Adobe Acrobat Document 116.0 KB
На замітку мамі
Особливе місце в роботі дитячого садка відводиться святáм.
Святá – своєрідна форма виховання дітей і замінити її не можна нічим. Це особливий вид людської діяльності, а також невід'ємна частина соціального життя, до якої дитину необхідно готувати.
Свято несе в собі величезний моральний і соціальний заряд, грає виховну, розвиваючу, надихаючу роль.
Особливість свят полягає в тому, що вони надають комплексний вплив на свідомість, почуття підростаючого покоління, здійснюють всебічну перевірку рівня і результатів розвитку і виховання дітей.
- • Одягайте дитину на свято так, щоб вона відчувала себе комфортно. Святковий наряд не повинен сковувати рухів дитини.
- • Надмірно не опікайте і намагайтеся не привертати увагу дитини до себе. Малюк відволікаючись, не може зрозуміти до кінця суть завдання і т. п. Надмірна опіка може стати причиною скутості дитини.
- • Не виявляйте невдоволення виступом своєї дитини. Для дитини важлива оцінка батьків. Під час свята діти шукають очима своїх батьків і, якщо бачать їх невдоволення, губляться, не виходять грати, бояться своїх невдач, засудження з боку рідних.
- • Підтримайте дитину посмішкою, веселим настроєм.
- • Беріть активну участь у святкових іграх, інсценізаціях, масових танцях тощо. Особливо це потрібно робити тим батькам, чиї діти сором'язливі, не впевнені в собі, губляться перед великою кількістю глядачів. Участь батьків у святі стимулює дитину до активності.
- • Уважно спостерігайте за своєю дитиною. Поведінка дитини підкаже вам, які завдання виховання необхідно вирішувати в сім'ї найближчим часом.
Домашні уроки ритміки
Важливу роль у загальному розвитку дошкільняти відіграють танці і ритмічні вправи. Вони навчають дитину відчувати своє тіло, свідомо керувати рухами, розвивають музично-ритмічні здібності, пам'ять, увагу, активізують сприймання музики, чуттєве пізнання світу. Вільне відтворення власних думок і почувань танцювальними рухами знімає м’язову та нервову напругу, оздоровлює малого фізично і емоційно. Ритміка може стати для вашого малюка захопливим заняттям і в домашніх умовах. Ось кілька варіантів вправ, цілком доступних і вам і йому.
- Пограйте разом з дитиною, скажімо у таку гру. Звучить жвава приємна музика (у запису) Вона зачарувала вас обох – ви весело танцюєте, підстрибуєте, плескаєте в долоні. Замовкає – зупиняєтеся й не рухаєтеся. З продовженням музики імпровізований танок починається знову. Програє той, хто своєчасно не зупиниться, коли музика замовкає, або не затанцює, коли вона починається знову.
- «Живе дзеркало». Увімкніть ритмічну, але не дуже швидку музику. Станьте обличчям до дитини і, дивлячись на неї виконуйте вправи у ритмі музичних звуків. Дитина дзеркально повторюватиме їх.
- На «раз», «два», «три», «чотири» - зробіть 4 оплески в долоні (права рука б’ється об ліву); на «п’ять», «шість», «сім», «вісім» - правою рукою плескайте по правій руці дитини, лівою – по лівій. Повторіть ці рухи ще раз.
- На «раз» поверніть голову праворуч; на «два» - прямо; на «три» - ліворуч; на «чотири» - прямо. Повторіть іще раз.
- На «раз» підніміть плечі; на «два» опустіть. Повторіть тричі.
- На «раз» злегка присядьте на двох ногах, стуливши стопи; на «два» випростайтеся; на «три»станьте на пальці; на «чотири» опустіть п’яти на підлогу. Повторіть.
- На «раз» із випростанням колінами, спираючись на п’яти, розставте носки; на «два» злегка присядьте; на «три» випростайте коліна; на «чотири» стуліть носки. Повторіть.
- На «раз» тупніть правою ногою; на «два» - лівою; на «три» знову правою; на «чотири» - лівою; на «п’ять», «шість», «сім», «вісім» - двічі підстрибніть на обох ногах.
Спробуйте передати цими рухами різні емоції, поспілкуватися з дитиною за їхньою допомогою. Коли вправи засвоєні, нехай вона сама виконує, а ви повторюйте за нею.
- Увімкніть ритмічну музику (музичний розмір 2/4).
На «раз» - ваш оплеск; на «два» - дитини. Оплески поза музичним ритмом означають програш. Можна також притупувати, присідати, підстрибувати.
Консультація для педагогів
«Використання музичних ігор у
різних видах діяльності дошкільників»
Музика потрібна дитині як їжа, як повітря, як материнські обійми. Вона має супроводжувати малюка протягом дня: лагідно пробуджувати, закликати на зарядку, запрошувати до таночка або пісні, навіювати почуття, спонукати до роздумів і, врешті-решт, заколисувати. Музика наповнює дітей новими враженнями, поліпшує мовленнєву активність, пам'ять, увагу, інтелектуальні здібності, творчу ініціативу.
Головна мета педагогів нашого закладу дошкільної освіти організувати виховання, навчання та розвиток дітей змістовно та цікаво. Помічником у цьому може стати інтеграція музики в інші види діяльності. Щоб ефективно інтегрувати музику в різні види діяльності необхідно:
- врахувати вікові та індивідуальні особливості дітей, їхні творчі здібності, визначити попередній музичний досвід дітей і вихователя: навички виконання пісень, танців, хороводів, музичних ігор, уміння грати на дитячих музичних інструментах;
- організувати змістовне ігрове предметно-розвивальне середовище, музичний куточок; наочні засоби навчання; технічні засоби: аудіо програвач, відеотехніка та аудіо та відеозаписи;
- виокремити важливі моменти в різних видах дитячої діяльності, де доречно було б використовувати визначені види музичної діяльності дошкільників;
- бажання та високі професійні якості вихователя й музичного керівника та їхню плідну співпрацю.
Головні напрямки інтеграції музики в освітню діяльність дітей:
- візуалізація прослуханого музичного репертуару в мистецтві та житті;
- відтворення образів за допомогою звуконаслідування, співів; гра на музичних інструментах;
- експерименти зі звуками та їх носіями;
- хореографічне й пантомімічне втілення образів;
- інсценування, драматизація;
- творче музикування, імпровізація тощо.
Види роботи з дітьми з використанням музики за освітніми лініями.
Особистість дитини
- «Слухаємо-рухаємося» - рухаємося в характері музики
- «Будь уважним» - зміна темпу, ритму, напрямку руху, сили звучання
- Релаксаційні вправи, психогімнастика
- Музично-пластична імпровізація, пантоміма
- «Звуковий оркестр» - тупання, клацання, плескання, шурхіт тощо
- «Зіграй свій настрій» - гра на дитячих музичних інструментах
Дитина в соціумі
- Уведення пісні в ігрові ситуації – «Проспівай своє привітання», «Співочий діалог із мамою, татом, другом…»
- «Проспівай своє ім’я, ім’я друга…»
- Слухання та спів відомих пісень про членів родини
- Слухати та розрізняти звуки індустріального міста
Дитина у природному довкіллі
- Фонова музика з використанням звуків природи
- Звуки природи (спів птахів, гул бджіл, шум моря, вітру тощо)
- Пластична імпровізація – оживлення об’єктів природи
- Експериментування й дослідження – природа творення звуку, його висота
- Ігри з піском та водою. Слухання музики води, «оркестр води», виготовлення піскових маракасів
- «Дитячий оркестр природи» - використання природних матеріалів як музичних інструментів (вода, пісок, листя, каштани, шишки, насіння тощо)
Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі
- «Слухати-рахувати» - визначати кількість, лічити звуки, нотні знаки, ритмічні удари та музичні фрази;
- Засвоїти поняття: «більше-менше» (від кількості виконавців зростає насиченість звучання), «вгору-вниз» (визначати напрямок руху мелодії), «високий-середній-низький»(визначати висоту звуку), «довгий-короткий» (визначати тривалість звуку)
- Викласти музичний інструмент із геометричних фігур
- «Кольорова музика» - відтворення прослуханої музики фарбами
Мовлення дитини
- Корекція звуковимови – народні пісні-примовки;
- Звуконаслідування – «Як розмовляють тварини»
- Слухання літературних творів під музичний супровід;
- Слухання музичних казок
- «Співати і грамоту вивчати» - проспівувати голосні звуки й склади
Дитина у світі культури
- Слухання творів композиторів із попередньою розповіддю
- Слухання звуків різних музичних інструментів та їх розпізнавання
- «Який оркестр грає?» Інформація про види оркестрів.
- Знайомство з музичною апаратурою
- Слухання опер та мюзиклів за віком
- «Оперний театр». Сюжетна рольова, дидактичні ігри
- Вокальне музикування – соло, дует, квартет
Здоров’я та фізичний розвиток
- Ранкова гімнастика, гімнастика пробудження
- Заняття фізкультурою, фізкультхвилинки
Гра дитини
- Фонова музика
- Уведення пісні в ігрові ситуації, сюжетно-ролеві ігри (колискова для ляльки, інсценівка пісні, дискотека)
- Оживлення образів іграшок. Пластична імпровізація.
- Спектаклі-імпровізації
- Музично-рухливі ігри (укр. нар.), рухливі ігри під музику
Музичні ігри для дошкільників із вихователем
Гра «Дивись та запам’ятовуй»
Вихователь по черзі показує дітям іграшку тварини та грає на одному з музичних інструментів. Наприклад:
- Зайчик – маракаси;
- Лисичка – сопілка;
- Ведмідь – барабан;
- Вовк – бубон.
Далі вихователь ховає іграшки та інструменти за ширму:
- Показує іграшку, а діти пригадують, який інструмент звучав;
- Грає на музичному інструменті, а діти пригадують, яка це «тваринка»;
- Грає на музичному інструменті, а діти пригадують й не називають, а показують рухами, яка це «тваринка».
Пальчикова гра «Ми – музиканти»
Вихователь пропонує дітям заграти на уявних інструментах – діти рухами рук і пальців імітують гру на музичних інструментах:
- Піаніно
- Гітарі
- Трубі
- Баяні
- Барабані.
Далі треба не тільки «заграти», а ще й відтворити звук своєї гри. Діти імітують гру на інструментах, супроводжуючи рухи відповідними звуками.
На закінчення вихователь пропонує дітям влаштувати концерт. Усі разом обирають диригента. Діти об’єднуються в групи за видами музичних інструментів.
Гра «Послухай і знайди предмет на дотик»
У вихователя в руках – «чарівна» торбинка. У ній різні предмети: тенісний м’ячик, іграшкова машинка, дерев’яний кубик, будильник тощо. Діти заплющують очі й уважно слухають звуки, які видає той чи інший предмет. Наприклад, вихователь кілька разів стукає тенісним м’ячем об підлогу або заводить будильник, або стукає кубиком об кубик. Потім кладе цей предмет у мішечок і пропонує дітям віднайти його на дотик.
Гра «Що спільне, що відмінне?»
Вихователь пропонує дітям розглянути й порівняти між собою два музичних інструменти, наприклад барабан і бубон. Відтак треба поміркувати, що у них є спільне, що відмінне? Яке звучання подобається більше? Чому? Діти грають на інструментах.
Гра «Музичний перекладач»
Вихователь звертається до дітей: «Чи знаєте ви, що музичні інструменти можуть розмовляти? Як вони це роблять? (Відповіді дітей.) Так, за допомогою звуків. Ось послухайте…(Грає на будь якому інструменті). Який у нього настрій? (Барабан «сердиться», дзвіночок «радіє»…) А чи хочете ви допомогти цим інструментам поговорити з нами, один із одним? (Так.)Тоді запрошую вас стати перекладачами музичних інструментів! Спробуймо послухати їхню розповідь (розмову).
Варіант 1. Вихователь пропонує дитині обрати музичний інструмент, заграти й у такий спосіб розповісти певну історію від імені інструмента: що з ним трапилося, які мелодії він уміє грати тощо.
Варіант 2. Вихователь запрошує двох дітей обрати інструменти, які їм подобаються, і розпочати «розмову». Діти грають на інструментах і перекладають, що вони «сказали» одне одному.
Варіант 3. Вихователь пропонує всім дітям обрати інструменти й влаштувати дружню музичну «бесіду». Головне, не забувати бути чемними, розмовляти по черзі, дослуховувати співрозмовника до кінця.
Гра «Як співає посуд?»
Вихователь показує дітям посуд, вони пригадують назви предметів та їх призначення. Вихователь запитує: «Чи знаєте ви, що посуд вміє видавати звуки, співати? Ось послухайте…» (стукає ложкою об ложку, кришками каструль, струшує пляшкою з водою, банкою з крупою тощо.) Вихователь ховає посуд за ширмою і пропонує дітям визначити за звучанням, який посуд «співає». На кінець можна влаштувати музичний оркестр із посуду.
Гра «Будь уважним»
Вихователь пропонує хором заспівати відому пісню. Але співати її потрібно по-різному: тихо, голосно, «про себе» або пританцьовуючи.
Варіант 1. Якщо вихователь:
- один раз плескає в долоні – голосно;
- двічі плескає в долоні – тихо;
- тупає ногою – подумки;
- ставить руки на пояс – пританцьовуючи (пружинка, каблучок тощо).
Варіант 2. (з використанням LEGO)
Якщо вихователь показує:
- червону цеглинку – голосно;
- синю цеглинку – тихо;
- жовту цеглинку – «про себе»;
- зелену цеглинку – пританцьовуючи.
Творча гра «Оркестр»
Вихователь пропонує дітям послухати виступ оркестру, звертає увагу на звучання окремих інструментів, пропонує їх відгадати, знайти їхні іграшкові копії чи зображення. Потім діти будують відгадані інструменти з конструктора LEGO (індивідуально або підгрупами). Відтак презентують свої вироби, імітуючи звуки гри на збудованих інструментах. Спочатку по одному. Потім разом – в оркестрі.
Кольорова візкультхвилинка
Варіант 1. Природні явища.
Під легку музику вихователь пропонує дітям відпочити й пограти з кольоровими цеглинками. Кожна цеглинка має своє завдання:
- жовта – сонячні промінчики (рухи пальцями рук);
- біла – сніг (покружляти навколо себе);
- червона – грім, блискавка (тупати ногами);
- синя – дощик (поплескати в долоні);
- зелений – вітер, що колише дерева (підняти руки вгору, погойдатися).
Варіант 2. Казка «Рукавичка»
Під веселу музику вихователь піднімає цеглинки. Діти виконують імітаційні рухи. Кожна цеглинка означає певного героя казки:
- сіра – миша (бігати);
- зелена – жаба (стрибати);
- біла – заєць (приставити долоні до голови, помахати ними, як вухами);
- помаранчева – лисичка (помахати «хвостиком»);
- чорна – вовк (скласти долоні, показати «пащу вовка»);
- коричнева – ведмідь (пройтися перевалюючись).
Рухлива гра «Кольорові листочки»
На килимі стоять кольорові кошики. Вихователь розкидає листочки різного кольору на килимі, розповідає вірш, діти супроводжують рядки звуковими жестами:
Падає, падає падає труть долонями
Листя у нашім садку.
Крапає, крапає, крапає – по черзі плескають по колінах
Дощик стрибає в танку.
Пташки веселою зграйкою махають руками
В теплі краї ген летять.
Сонце сховалось за хмаркою, закривають обличчя
Дерева застиглі стоять. зображують фігуру дерева
Варіант 1. За сигналом вихователя – «один, два, три, листячко візьми та за кольором у кошик поклади!» - діти беруть листочки та несуть у відповідний кошик (під музичний супровід). Далі вихователь пропонує дітям перетворитися на листочки й покружляти в імпровізаційному осінньому танку.
Варіант 2. Діти беруть різні листочки (клен, дуб, береза тощо). За командою вихователя діти шукають свій великий листочок або ілюстрацію дерева і утворюють навколо нього коло. Кожна група по черзі танцює свій танок.
