Поради вихователя з фізичної культури

Ключ до успіху

Загальновідомо: основи фізичного, духовного та психічного здоров’я людини закладаються змалку. Тому формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей – одне з найважливіших завдань національної дошкільної освіти. Для його виконання замало одних лише добрих намірів – потрібні реальні дії, щоденна праця педагогів, батьків і самих дітей.

Прикладом такої активної, творчої, самовідданої праці є робота вихователя ДНЗ №3 «Ведмежатко» Ірини Нечипоренко.

Вона віднаходить такі форми і методи навчання, які не тільки поліпшують стан фізичного розвитку вихованців, а й сприяють особистісному зростанню кожного з них.

Матеріал з досвіду роботи Ірини Олександрівни стане в нагоді педагогам дошкільних закладів, батькам і всім, хто причетний до виховання дошкільнят.

Увагу грі!

Увагу грі.pdf

Adobe Acrobat Document 107.8 KB

Download

Спортивно-оздоровча робота в ДНЗ

Лише в сильному, здоровому тілі дух зберігає рівновагу, і характер розвивається у всій своїй могутності, - був переконаний англійський філософ і соціолог Герберт Спенсер. Та й у нашому народі кажуть: «У здоровому тілі – здоровий дух». Справді, для гармонійного розвитку і повноцінної реалізації природного, фізичного, інтелектуального, емоційного і творчого потенціалу дитини вкрай важливо, щоб вона зростала здоровою, міцною, спритною.

Тому одним з провідним напрямків діяльності кожного дошкільного закладу є валеологічне виховання й оздоровчо-профілактична робота.

Заняття розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Вони дають змогу систематично, послідовно формувати, закріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсякденних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку - 15-20 хв., молодшого - 20-30 хв;, старшого -30-40 хв.

Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття.

Обов'язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року.

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:

- мішані (подається новий руховий матеріал та закріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідношення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1);

- заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, або тренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах);

- контрольні (проводяться за потребою в кінці місяця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань, розвитку фізичних якостей тощо).

За змістом рухових завдань і методикою проведення розрізняють:

- комплексні, або інтегровані, мішані (включають стройові, загальнорозвивальні вправи, основні рухи, рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практичних методів і прийомів навчання залежно від віку дітей);

- сюжетні (будуються, як правило, за типовою структурою, але у формі «рухової розповіді», де всі рухові завдання пов'язані спільним сюжетом і виконуються в цікавих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо);

- ігрові (всі освітні завдання розв'язуються лише з допомогою ігор (3-5): спочатку проводяться 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім - 1-2 гри великої рухливості, на закінчення - малорухлива гра; ігри добираються так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; проводяться на закріплення набутих рухових навичок або з контрольною метою);

- домінантні (акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізичного розвитку тощо, наприклад: заняття на розвиток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням певного виду фізкультурного обладнання, інвентарю тощо).

Фізкультурні заняття є щоденними:

- двічі на тиждень вони проводяться у відведений для цього час у фізкультурній залі або на майданчику (за сприятливої погоди у період з квітня до жовтня);

- в інші дні тижня проводяться два заняття фізичними вправами на свіжому повітрі під час денних прогулянок (у всі пори року за сприятливих погодних умов) та один раз на тиждень проводиться похід за межі дошкільного закладу, якщо є відповідні природні умови для організації елементарного дитячого туризму.

Заняття на свіжому повітрі проводить вихователь групи або інструктор з фізичної культури з допомогою вихователя. До їх проведення, як і до занять в залі, можуть залучатися музичний керівник, помічник вихователя.

Усі заняття на свіжому повітрі мають таку саму тривалість, що й заняття у залі. Проте якщо вони проводяться у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ їхня тривалість може дещо збільшуватися (до 5 хвилин). Оскільки ці заняття проводяться під час проведення прогулянок, то важливо правильно обрати період їх проведення: в холодну погоду їх доцільно організовувати під" кінець перебування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20) хвилин після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники - частота пульсу й дихання - досягли належного для активної рухової діяльності рівня.

Особливої уваги педагогів і медичного персоналу потребує забезпечення оптимальних загальних навантажень на дітей у процесі фізкультурних занять.

Загальні навантаження - сукупність фізичних, психічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури.

Фізичні навантаження - величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму. Пік таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.

Для регулювання (збільшення або зменшення) фізичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантаження на організм забезпечує робота великих, а не дрібних груп м'язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, довжину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів). Важливо стежити за ступенем напруження м'язів при виконанні; скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої* підготовки розмітки, обладнання

та продумування способів оперативної розстановки/прибирання обладнання, роздачі/збирання і інвентарю, раціональну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями.

Психічні навантаження – вплив фізичних вправ під час занять на психіку дітей (увагу, пам'ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо). Найбільше психічне навантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів.

Регулювати рівень психічних навантажень, запобігати перевантаженню дитячої пам'яті, мислення, уваги, сприймання, уяви допоможуть: раціональне поєднання нового і знайомого, добре й недостатньо засвоєного програмового матеріалу; періодична зміна або оновлення обстановки, середовища, місця проведення занять (обладнання, атрибутів та інвентарю; перенесення занять із зали на майданчики, у природні умови); насичення занять відповідною поставленим освітнім завданням кількістю практичних методів та ігрових прийомів; активізація пізнавальної, розумової діяльності дітей.

Емоційні навантаження визначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій дітей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття.

Регулюванню емоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; естетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості), проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми); музичний супровід певних частин заняття; улюблені вправи та Ігри дітей тощо.

Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку.

Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реакції дітей на запропоновані їм загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява задишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рухливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчасної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й підтримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести додаткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей. Основний показник реакції організму на загальні навантаження - частота пульсу. Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15%, підготовчої - на 20-25%, під кінець основної - на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хвилин після завершення заняття.

З регулюванням навантажень тісно пов'язані загальна і моторна щільність фізкультурних занять.

Загальна щільність заняття - це відношення педагогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз'яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і перешикування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, недоцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги при? час виконання вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні загальної щільності занять не враховується. Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоби час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100%.

Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя - 55-60 (до 65)%, 5-го року життя - 60-65 (до 70)%, 6-го року життя - 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя - 70-75 (до 80)%. Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін.

Існують різні шляхи регулювання моторної щільності занять,а саме:

- вибір раціональних способів організації дітей для виконання рухів та доцільне різних способів організації впродовж заняття. При цьому слід ураховувати, що фронтальний спосіб організації забезпечує моторну щільність на рівні 75-88%, груповий - 66-75%, потоковий - 62-70%, змінний - 58-66%, спосіб колового тренування - 72-84%, індивідуальний - 18-24%;

- поєднання вправ з основних рухів у комплекси-зв'язки (особливо зручне при потоковому, змінному, іноді - при індивідуальному, груповому способах організації);

- заповнення пауз під час очікування дітьми своєї черги або при зміні обладнання простими додатковими руховими завданнями, які не потребують ретельного контролю дорослого;

- розміщення й максимальне (можливо, багатоцільове) використання на занятті великого і дрібного обладнання;

- забезпечення достатньої кількості посібників та інвентарю, використання обладнання, зручного для одночасного виконання одних і тих самих рухів дітьми (це дає змогу уникнути довгих очікування дітьми своєї черги);

- педагогічно виправдане застосування словесних і наочних прийомів (передусім пояснень, показу, оцінок тощо);

- організація виконання рухів під рахунок або музичний супровід (йдеться про рухи, які можна виконувати у загальному ритмі й темпі, наприклад: ходьбу, біг, підскоки, загальнорозвивальні вправи).

Робота дошкільного навчального закладу в цілому має спрямовуватись на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільників, формування мотивації здорового способу життя.

Здоров’язбережувальні технології в роботі з дітьми дошкільного віку

Одне з головних завдань дошкільного закладу – така організація освітнього процесу, за якої не лише зберігатиметься високий рівень розумової працездатності вихованців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров’я.

      Учені світу дійшли спільної думки: здоров'я людини залежить в основному, від чотирьох чинників: системи охорони здоров'я (10 %), генетичної спадковості (20 %), стану зовнішнього середовища (20 %) та способу життя (50 %). Як бачимо, спосіб життя значною мірою впливає на стан здоров'я майбутнього покоління. Тому, щоб дитина була здоровою, дуже важливо доцільно організувати її рухову активність, сприяти позитивному настрою.
Слід пам’ятати, що вибір педагогами тієї чи іншої технології має залежати від потреб дітей, обізнаності у проблемі та професійної майстерності педагогічних і медичних працівників, а також від завдань, які планує розв’язати дошкільний навчальний заклад протягом одного чи кількох років.
Технологія – це наука про майстерність. Технологія передбачає точне виконання певного алгоритму дій, детальне визначення кінцевого результату й обов’язкове досягнення його. Добирати слід технології оптимальні щодо затрат часу, сил і засобів.
Здоров'язбереження – складний процес, забезпечення якого передбачає виконання ряду умов:
1) створення сприятливих умов розвитку, виховання і навчання дитини в дошкільному навчальному закладі: спокійне середовище, яке не пригнічує психічних процесів дитини; відсутність стресових ситуацій; адекватність вимог до дитини з боку дорослих – вихователів і батьків; прийнятний, такий, що найбільше відповідає природі дитини, темп життя;
2) оптимальна організація освітнього процесу відповідно до гігієнічних норм, індивідуальних, вікових і статевих особливостей дітей;
3) повноцінний та раціонально організований руховий режим.
Для дітей раннього віку рухова активність має становити до 3 годин; для молодших дошкільників – 3-4 години; для старших дошкільників – 4-5 годин на день.
Здоров'язбережувальні технології передбачають створення комплексних умов виховання та навчання, які дають змогу формувати високий рівень здоров'я дітей, прищеплювати їм навички здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку.
Такі технології потребують створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, системного підходу до формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров'я, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогами та вихованцями, самими дітьми.
У сучасній науковій літературі вживається також термін «технології навчання здоров'я». Ці технології спрямовані на навчання дітей основ гігієни, елементів статевого виховання, профілактику травматизму, формування у дошкільників життєвих навичок керування емоціями, розв’язання конфліктів тощо.
Механізм формування повноцінного фізичного здоров'я:
- санітарно-гігієнічні умови;
- засоби загартування;
- раціональне співвідношення процесів життєдіяльності, активної діяльності та відпочинку;
- усвідомлене прийняття дитиною важливості здорового способу життя.
       Базова програма приділяє особливу увагу впровадженню в освітній процес здоров’язбережувальних технологій, що дають змогу проводити оздоровлення в цікавих різноманітних формах, забезпечують фізичне, соціально-емоційне, духовне, інтелектуальне благополуччя малюків. Особливо ефективні оздоровчі технології терапевтичного спрямування : арт-терапія, піскова терапія, ігрова та казкотерапія, сміхотерапія, музична терапія, кольоротерапія. Терапія означає «лікування». Але в умовах дитсадка впровадження таких технологій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемоційного стану дошкільнят.
     У повсякденному житті малят варто використовувати якнайбільше оздоровчих технологій, ажде вони переважно прості у використанні, дають вихованцям велике задоволення, а головне – мають ефективний комплексний вплив на формування їхнього здоров’я. Здоров’ятворчі та здоров’язбережувальні технології можна використовувати у різних організаційних видах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей.

Розглянемо деякі оздоровчі технології.
Кольоротерапія
          Діти дуже чутливі до кольорів. Споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.
     Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні почуття обраному кольору.
     Орієнтовні емоційні значення кольорів:
-   жовтий – радість;
-   червоний – щастя;
-   синій – образа, зосередженість;
-   зелений – спокій;
-   голубий – замріяність;
-   сірий – сум;
-   помаранчевий – піднесення, радість;
-   коричневий – утома.
Діти незалежно від національності і місця проживання надають перевагу яскравим кольорам – червоному, жовтому, помаранчевому. Такі кольори не дратують їх, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може навіть лікувати. Розглянемо, як   колір впливає на організм:
Зелений колір: заспокоює нервову систему.
Червоний колір: стимулює серцеву діяльність, активізуює обмін речовин.
Жовтий колір: зміцнює нервову систему, зір, покращує настрій.
Оранжевий колір: стимулює роботу щитовидної залози, підвищує апетит,нормалізує роботу кишково-шлункового тракту.
Голубий колір: знімає стрес, знижує артеріальний тиск.
Синій колір: діє заспокійливо на організм.
Фіолетовий і бузковий: діє як синій та голубий, а нестача цього кольору може спричинити депресію.
                    Нервова система здорової дитини потребує позитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе. У практичній роботі з дошкільнятами можна виділити три рівні використання кольоротерапії:
1)   організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер’єрів приміщень дитсадка);
2)   педагогічні можливості кольору (навчання, розвиток, виховання);
3)   реабілітаційні можливості кольору (оздоровлення, лікування, психологічний колорит).
          Рекомендована робота з дошкільниками з кольоротерапії:
1.Вправи на релаксацію «Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо.
2.Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з метою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими фломастерами, олівцями довільні малюнки.
3.Міні-заняття з кольоротерапії.

Арт-терапія

      Арт-терапія – лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко використовується в роботі з дошкільнятами. Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малювання. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження.
      Арт-терапія поєднує використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення тощо. Переваги цього методу – відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими методами,серед яких: музикотерапія, танцювальна терапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.
          Переваги арт-терапії
1.   Арт-терапії не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здібностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.
2.   Як засіб невербального спілкування вона особливо цінна для тих, кому важко передавати свої переживання словами.
3.   Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини.
4.   Дає значний позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах.
Сміхотерапія
     У народі кажуть: «Сміх – це здоров’я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, сприяє виділенню потрібних гормонів, задіює м’язи обличчя та тіла людини.
     Наука про сміх – гіотологія- стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сьогодні сміхотерапія практикується в усьому світі.
    Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруйним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я .Окрім того, сміх як важливий засіб дихання дає легеням можливість повністю звільнитися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє виробленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні тіла – віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю.
    Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впроваджувати в освітньо-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції.
Пісочна терапія
        Пісок і вода – найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок «поглинає» негативну енергію, «очищає» енергетику людини, стабілізує її емоційний стан.
         Перші знайомства малюків відбуваються у пісочниці. Заняття та ігри з піском підносять настрій, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. У процесі ігор з піском діти стають більш упевненими та здатними долати труднощі: у них розвиваються тактильно-кінестетична чутливість і дрібна моторика рук.
         Матеріал для гри з піском:
-   ящик відповідного розміру;
-   чистий просіяний пісок;
-   лійка з водою;
-   набір мініатюрних іграшок, деталі конструкторів.
        Роботу з піском доцільно починати з ігор на розвиток тактильно-кінестетичної чутливості і дрібної моторики рук: «Пальчики, долоньки, кулачки – друзі ви мої і помічники». Тактильно-кінестетичні відчуття – це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов’язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.
       Можна запропонувати дошкільникам:
-   «походити» дольками по піску, залишаючи свої сліди;
-   виконати долоньками і ребром долонь зигзагоподібні та колові рухи;
-   складеними пальцями зобразити на піску сліди загадкових, казкових птахів, тварин (фантазуємо);
створити відбитками долонь, кулачків різноманітні малюнки (квіти, дерева, сонечко, дощ).

Профілактично-лікувальні технології:
- фітотерапія: полоскання ротової порожнини розчином часнику; вживання відварів, водних настоїв лікарських трав для профілактики різних захворювань; оздоровчих напоїв та чаїв із шипшини; вітамінних коктейлів з ромашки, календули, деревію, споришу;
- ароматерапія, електроаерозольна терапія: розбризкування ефірної олії шипшини, обліпихи, м’яти, меліси, лаванди; використання фітомішечків;
- вітамінотерапія.
У дошкільних закладах, де є фізіокабінети, використовують сезонні профілактичні технології (навесні та восени). Це – опромінювання носоглотки (5 - 7 сеансів), лужно-олійні інгаляції із застосуванням цілющих рослин (7 – 10 процедур), кисневі коктейлі тощо.
В умовах дошкільного навчального закладу ці технології впроваджуються тільки за призначенням лікаря та за згодою батьків.
Крім профілактично-лікувальних технологій, в дошкільних закладах застосовують профілактичні технології, які проводяться вихователями, інструкторами з фізкультури: різні види самомасажу, ходіння дітей по доріжках здоров'я, загартувальні процедури тощо.
З появою в дошкільних навчальних закладах посади практичних психологів з’явилася можливість застосовувати оздоровчі технології терапевтичного спрямування, такі як: арттерапія, пісочна терапія, казкотерапія, сміхотерапія, музична терапія, кольоротерапія, ігрова терапія.

Інноваційні оздоровчі технології.

Найбільш поширені в дошкільних закладах елементи художньої гімнастики, пальчикова гімнастика, дихальна гімнастика, звукова гімнастика, гідроаеробіка (в закладах з басейнами), фітбол-гімнастика, психогімнастика та інші.
Здоров'язбережувальні технології реалізуються через створення розвивального середовища, яке повинно постійно змінюватись та поповнюватися.

Рухливі ігри та ігрові вправи з м’ячем для дітей четвертого року життя

«Наздожени м’яча» сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, розвиває фізичну активність, швидкість руху.

Двоє дітей стають по обидва боки біля педагога. Педагог в обох руках тримає гумові м’ячі. За сигналом він прокочує м’ячі по підлозі, а діти намагаються якнайшвидше наздогнати кожен свого м’яча. Перемагає той, хто швидше наздогнав м’яч і повернув його педагогу.

«Біг з м’ячами» сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, розвиває фізичну активність, швидкість руху.

Діти тримають по гумовому м’ячу в кожній руці. За сигналом педагога діти біжать до кінця зали й повертаються назад. Перемагає той, хто перший прибіжить із двома м’ячами.

« Назбирай найбільше» розвиває фізичну активність, швидкість руху, уміння кидати м’яч із-за голови.

Тримаючи в руках кошик з маленькими м’ячами, педагог розкидає їх по залі. За командою педагога діти мають назбирати в свої кошики якомога більше м’ячів

«Кинь з-за голови» розвиває фізичну активність, швидкість руху, уміння вкидати м’яч із-за голови

Діти стають на одній лінії, у кожного в руках — гумовий м’яч. За командою педагога діти, тримаючи м’яч двома руками, заносять його за голову й кидають уперед. Перемагає той, хто правильно і якнайдалі кине м’яча, наздожене його і повернеться з м’ячем на своє місце.

«Покоти м’яч» сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, розвиває фізичну активність, швидкість руху.

Діти тримають у руках по гумовому м’ячу. За командою педагога кожен кладе м’яч на підлогу й починає котити його до кінця зали. Перемагає той, хто найшвидше докотить м’яч до кінця зали і повернеться з ним на місце.

«Підкинь та злови» сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, розвиває фізичну активність, швидкість руху.

Педагог підкидає і ловить гумового м’яча. Потім діти беруть до рук гумові м’ячі та повторюють рухи педагога. Перемагає той, хто правильно підкине і зловить м’яч найбільше разів. Важливо, щоб м’яч не падав на підлогу.

Для дітей п’ятого року життя

«Перевезення вантажу» розвиває фізичну активність, швидкість руху, координацію рухів.

Діти лягають на живіт, затискаючи гумовий м’яч між колінами. За допомогою рук за командою педагога починають рухатися в інший кінець зали. Перемагає той, хто найшвидше дістанеться іншого кінця зали, не втративши м’яч.

« Стрибки з м’ячем» розвиває фізичну активність, швидкість руху, координацію рухів.

Діти стоять на одній лінії, тримаючи гумовий м’яч між колінами. За командою педагога діти починають стрибати в протилежний кінець зали, підтримуючи м’яч руками. Перемагає той, хто першим дістанеться протилежного кінця зали, не втративши м’яч.

«Відбий та злови» розвиває фізичну активність, швидкість руху, координацію рухів.

Кожен з дітей тримає в руках по гумовому м’ячу. Після показу педагога діти відбивають м’яч від підлоги й ловлять його руками. Перемагає той, хто правильно відбивав м’яч і ловив його найбільше разів.

«Снайпер» розвиває фізичну активність, швидкість руху, координацію рухів. Діти стають з гумовим м’ячем у руках на відстані одного, півтора чи двох метрів від мішені. За командою педагога діти по черзі намагаються влучити м’ячем у мішень. Як ускладнення можна використовувати м’ячі різного діаметру та кидати їх по черзі то правою, то лівою рукою. Перемагає той, хто влучав найчастіше .

«Злови м’яч» розвиває координацію рухів.

Діти стоять на одній лінії обличчям до стіни, тримаючи в руках по гумовому м’ячу. Після пояснення і показу педагога діти по черзі кидають м’яч з-за голови об стіну й ловлять його. Перемагає той, хто зловить м’яч найбільше разів.

«Підкинь та переклади» розвиває координацію рухів.

Педагог показує дітям, як перекладати та перекидати м’яч з руки в руку. Після чого кожен з дітей, тримаючи в руках гумовий м’яч, повторює рухи педагога. Перемагає той, хто найбільше разів переклав і перекинув м’яч з руки в руку, не впустивши його.

Для дітей шостого року життя

«М’яч по колу» передавати м’яч одне одному, влучати в ціль; розвиває координацію рухів, фізичну активність.

Діти утворюють дві команди, кожна з яких утворює коло. Діти в колі стоять на відстані витягнутої руки одне від одного. Одна дитина тримає м’яч у руках. За командою педагога діти швидко починають передавати м’яч із рук в руки по колу. Перемагає та команда, чий м’яч швидше обійшов коло.

« Кеглі» передавати м’яч одне одному, влучати в ціль; розвиває координацію рухів, фізичну активність .

На відстані 4 м від лінії, за якою стоять діти, педагог розкладає 5-6 кеглів. У кожного з дітей у руках м’яч. Після команди педагога діти по черзі починають котити м’яч, намагаючись збити найбільше кеглів. Відтак педагог знову виставляє кеглі і гра триває. Перемагає той, хто збив найбільшу кількість кеглів, не переступаючи через лінію.

« Перекинь через сітку» утримувати рівновагу; розвиває фізичну активність.

Діти стоять із м’ячами в руках обличчям до натягнутої перед ними сітки (висота сітки 1,5-2 м). Педагог пояснює, що діти мають перекинути м’яч через сітку, кидаючи його з-за голови. За командою педагога діти перекидають м’яч через сітку, біжать за ним і повертаються на місце. Наступний кидок знов виконують за сигналом педагога. Перемагає той, хто перекинув через сітку найбільше м’ячів.

« Кенгурята» утримувати рівновагу; розвиває фізичну активність.

Діти сідають на фітболи, притримуючи їх руками з боків або за «ріжки». За командою педагога діти стрибають уперед, осідлавши фітбол. Перемагає той, хто першим дострибає до фінішу. Для цієї вправи можна використати баскетбольні м’ячі

«Вибивний» розвиває спритність, фізичну активність.

Перед початком гри педагог вибирає серед дітей двох ведучих. Вони стають одне навпроти одного на відстані 10-12 м. Перед кожним з них креслять лінію, за яку вони не мають права заходити. Решта дітей стають у центрі між ведучими. За командою педагога діти починають рухатися, а ведучі кидають у них м’яча. У кого влучили, той вибуває з гри. Гра завершується, коли у центрі залишаться двоє дітей.

Стан та розвиток фізичної культури в ДНЗ № 3 "Ведмежатко"

Стан та розвиток фізичної культури.pdf

Adobe Acrobat Document 62.7 KB

Download

План проведення фізкультурних свят 2015-2016 н.р.

План проведення фізкультурних свят 2015-

Adobe Acrobat Document 63.5 KB

Download

Сценарій спортивної розваги "Пригоди в осінньому лісі"

Для дітей молодшого дошкільного віку

Сценаій спортивної розваги.pdf

Adobe Acrobat Document 66.1 KB